Друзі та супротивники Андрія Пишного

Андрія Пишного викорчовують із крісла голови Національного банку України.

Попри очевидний статус небажаного, Андрій Григорович до останнього вдавав, що нічого екстра не відбувається. Аж ось публічно заявив про "тривалий політичний тиск, маніпуляції, цілеспрямовану та скоординовану кампанію з дискредитації" і чітко дав зрозуміти -- нікуди він не піде.

Тиск справді присутній. 28 жовтня голова НБУ був на зустрічі у Володимира Зеленського, де йому недвозначно запропонували написати заяву, але він відмовився. 30 жовтня Пишний зустрічався з Кирилом Будановим, який ще раз переказав йому прохання президента і теж почув відмову. Коли обидва не впоралися, завдання делегували Андрію Єрмаку, близькому товаришу Пишного. Однак і він не подужав.

Володимир Зеленський відчуває роздратування, проте Пишний правий: він очолює незалежну інституцію, і законодавчо зафіксовані підстави для його відставки. Для цього необхідно провести голосування у парламенті. У порядку денному Верховної Ради з'явився проект постанови про звільнення Андрія Пишного, але на сьогоднішній день немає обґрунтувань для такого рішення.

Отже, попри всі бажання президента, щоб Пишний залишив свою посаду "через стан здоров'я", як це сталося з Шевченком у 2022 році, цей варіант навряд чи зможе бути реалізований. Андрій Пишний усвідомлює, що, як і в ситуації з його попередником Шевченком, за звільненням може виникнути й підозра.

Не можна сказати, що чинним керівникам національних банків не вручають підозри, але це, безумовно, є невдалим кроком — додаткові ризики для фінансової стабільності та іміджу держави. У нашій ситуації, безсумнівно, варто дочекатися статусу колишнього голови.

Дослідження, проведене Національним антикорупційним бюро, яке призвело до обшуків у кабінеті Пишного, згідно з інформацією, отриманою від джерел ZN.UA в правоохоронних органах, насправді не має прямого відношення до його діяльності в НБУ. Проте це розслідування ставить під сумнів репутацію одного з важливих переговорників із міжнародними партнерами. Це також може вплинути на тих, хто з великою настирливістю прагне його усунення з посади.

Не слід намагатися встановити причинно-наслідковий зв'язок між розслідуванням і політичним тиском, оскільки ці явища розвиваються паралельно, і на даний момент ми не маємо доказів їхньої взаємодії. Пригадайте, наприклад, серпневе загострення конфлікту з Пишним у Зеленського. Тоді Bloomberg вказував, що причиною незадоволення президента були близькі зв’язки Пишного з Міжнародним валютним фондом та його жорстка монетарна політика, хоча "плівки Міндіча" і ім'я Веселого вже кілька місяців обговорювалися публічно.

Радісні взаємозв'язки

Отже, Василь Веселий -- основа пірамідки, на яку надягають "кільця" інших фігурантів цієї справи, серед яких і Андрій Пишний.

Незважаючи на те, що широкому загалу масштаби впливу Веселого стали відомі лише після "плівок Міндіча", ця історія почалася значно раніше. Влітку 2022 року Бюро економічної безпеки та Офіс генерального прокурора наклали арешт на корпоративні права нідерландської компанії Karpaty Chemical B.V., яка контролювала завод "Карпатнафтохім" — калуський виробник етилену, пропілену та каустичної соди. Причиною цього стали підозри у ухиленні від сплати податків та відмиванні грошей на користь російських структур. Після цього арешт було знято через суд, проте він знову був поновлений і знову знятий, і так продовжувалося неодноразово. Зрештою, черговий суд ухвалив рішення передати завод в управління Агентства з розшуку та менеджменту активів, однак АРМА так і не отримало контроль над підприємством.

Агентство пояснювало ситуацію загадковими "помилками правоохоронців", які ускладнювали процес передачі виробничих потужностей в управління та пошук їх керівника. Наприкінці 2023 року райсуд Миколаївської області знову зняв арешт з активу, і розпочалась захоплююча частина подій: 33% заводу, чия статутна вартість становить 765 млн грн, опинилися у власності фонду "Геріон Ворлд", що належить ФОПу Андрію Веселому з Дрогобича. Несподівано, його брат Василь Веселий став головою наглядової ради заводу. Придбання частки заводу ФОПом викликало підозри, а також ходять чутки, що угода відбулася "без фактичної оплати".

Отже, згідно з інформацією, отриманою з наших джерел у правоохоронних органах, основна версія полягає в тому, що 33% корпоративних прав "Карпатнафтохіму" були передані в якості хабаря з метою виведення заводу з-під арешту та недопущення його передачі до АРМА. Цю частину переоформили на особу, яка має зв'язки з владою — Веселого, а Андрій Пишний виступив у ролі посередника в цій схемі.

"Карпатнафтохім" — це раніше належав "Лукойлу" актив, який у 2017 році перейшов у власність Ілхама Мамедова та Ігоря Щуцького. Третім, неофіційним співвласником цього бізнесу вважався покійний Андрій Іванчук, колишній народний депутат, один з лідерів "Народного фронту" та давній знайомий Пишного. Хоча він публічно заперечував свою участь у володінні, такі особистості, як Ігор Коломойський та колишній очільник "Укрспирту" Михайло Лабутін, висловлювали іншу точку зору.

Радо віримо, що нові власники не хотіли ніяких арештів і передачі в АРМА. Під час слідства, каже джерело ZN.UA, отримано докази, що саме Іванчуку партнери довірили вирішення "питань з правоохоронними органами". Отут і з'являється Пишний, знайомий з Іванчуком зі студентських років, аж до моменту, коли Іванчукові знадобилося вирішити "питання". Слідство думає, що саме Пишний виступив посередником, який забезпечив реалізацію схеми. Основа доказової бази, яка переконала суд санкціонувати обшук, -- доведення тісних зв'язків Пишного з іншими фігурантами справи, включно з Василем Веселим.

Насправді, підтвердити це нелегко, оскільки Іванчук вже помер, а Мамедов і Щуцький перебувають за межами України. Проте, очевидно, що в наявних доказах є щось суттєве, раз суд ухвалив рішення про такий важливий крок, як проведення обшуку.

Інше питання, чому обшук був не лише вдома, а й у приміщенні НБУ, якщо справа жодним чином не стосується "Сенс Банку", безпосередньої зони впливу очільника НБУ. Вона радше про діяльність Андрія Пишного на посаді друга Іванчука, а не голови центробанку.

Єдина спільна ниточка між "Карпатнафтохімом" і "Сенсом" -- це той-таки Василь Веселий, і ниточка ця веде на Банкову, яка тепер так затято хоче відставки Пишного.

Сумні наслідки

Те, що обшуки відбулися в Національному банку України, може свідчити про те, що Василь Веселий відвідував цю установу не лише двічі, як зазначив Андрій Пишний в інтерв'ю для ZN.UA.

Важко не звернути увагу на ту рішучість, з якою Андрій Пишний ухиляється від Веселого. Це нагадує його ставлення до Єрмака.

Однак слон не залишив у кімнаті вільного місця після того, як колишній голова наглядової ради "Сенс Банку" Шевкі Аджунер повідомив парламентській ТСК, що Василя Веселого йому особисто представив Андрій Пишний як людину, що "мала налагодити комунікації наглядової ради зі стейкхолдерами". Це прямо суперечило відповідям самого Пишного тій-таки тимчасовій слідчій комісії.

Національний банк України підкреслює, що не йшлося про "будь-які рекомендації". Відповідно до протоколів засідань, саме Шевкі Аджунер вніс на розгляд комітету з призначень пропозицію про залучення Василя Веселого в якості радника наглядової ради. Він також запропонував встановити йому щомісячну винагороду в розмірі 230 тисяч гривень (проте під час обговорення сума зменшилася до 150 тисяч). Аджунер голосував разом з іншими членами комітету за це призначення.

Отже, пан Аджунер, як і всі інші учасники цієї ситуації, є ненадійним розповідачем. Наприклад, його сучасна версія призначення Олексія Ступака на посаду голови правління "Сенсу" помітно контрастує з його власними висловлюваннями, зафіксованими в протоколі засідання.

З іншого боку, а що ще залишалося робити? Сказали взяти, тому я вживав усіх зусиль, щоб це здійснити.

Суттєво інше: Василь Веселий – особа, яка не має жодного досвіду ані в сфері комунікацій, ані в бізнесі, і вже тим більше в банківській справі, – вмить отримував доступ до всіх важливих інституцій країни. Ймовірно, його хтось "порекомендував", і, напевно, ця особа має вагу більшу, ніж Андрій Пишний.

Ця особа є ключовим вигодонабувачем схеми, що передбачає обмін частки "Карпатнафтохіму" на звільнення активу від арештів і управління АРМА. Це людина, яка має в Україні настільки великий вплив — політичний, юридичний та фінансовий, що лише вулиця Банкова могла б її витримати.

Наприклад, один кінопродюсер із червоною ниточкою на зап'ясті й підозрою у відмиванні коштів в особливо великих розмірах. Достатньо близько знайомий із паном Пишним, щоб погодитися вирішити "проблему" Іванчука, ще й собі на користь. "Нє імєй сто рублєй", як-то кажуть...

Поки Пишний мужньо опирається відставці під тиском з Банкової та консультується з юристами, кінопродюсер продовжує вести своє звичне життя.

Він на постійному контакті з найкращим другом-президентом. Він вирішує питання. Не повірите, знімає кіно про свою роль у звільненні командирів "Азову". Усіляко допомагає військовим вирішувати питання різної складності: від отримання нагород до уникнення кадрових чисток Михайла Драпатого. Тож цікаво буде побачити, чи сягнуть руки правосуддя у цій справі далі "посередника".

Юридично Пишний має захист від примусової відставки до винесення судового рішення. Враховуючи, що розслідування триває і немає жодних звинувачень, голова може безперешкодно виконувати свої обов'язки до завершення терміну в жовтні 2029 року. Проте ці роки, очевидно, не будуть спокійними.

У нас є позитивна новина: через невдалий кадровий добір на Банковій наразі не вдалося знайти кандидатів на посаду наступника Пишного. Вимоги до претендентів виявилися дуже високими — необхідний досвід роботи в банківській сфері для керівництва центробанком. Тому наразі єдина альтернатива — це перший заступник Пишного, Сергій Ніколайчук, який відповідає за важливі аспекти фінансової стабільності та міжнародної співпраці. Він пройшов шлях від новоспеченого економіста до члена правління НБУ. Це досвідчений та стриманий фахівець, і ми сподіваємося, що у нього немає токсичних зв’язків і він стійкий до стресів.

Бо трясти НБУ буде, навіть якщо Пишний піде.

Як і в усіх випадках, ми спостерігаємо, як СБУ переживає важкі часи. Раніше це стосувалося прокуратури, а ще раніше — кола людей навколо президента. Ці "землетруси" є жахливими, обурливими та руйнівними — вони безпосередньо пов’язані з діями однієї особи — Володимира Зеленського. Його прагнення до влади в поєднанні з невдалою кадровою політикою призвели до того, що Україна опинилася в зоні підвищеної сейсмічної активності.