Опішня: Як за три тижні перетворитися на гончаря та виграти 1000 доларів, створивши глиняного монстра.

Опішня, відома як гончарна столиця України, розташована в Полтавській області, отримала номінацію на звання одного з найкращих туристичних сіл світу за версією Всесвітньої туристичної організації ООН (UN Tourism). Це свідчить не лише про її багатий історичний спадок, а й про те, як тут продовжують підтримувати традиції, перетворюючи глину на витвори мистецтва міжнародного рівня. Журналістка Коротко про вивчила, чому місцева глина вважається особливою, які страви готують для гостей за рецептами з "Енеїди", а також як відрізнити автентичну опішнянську кераміку від підробок.

"Апошні" - гэта тое ж, што і "останній".

Походження назви "Опішня" іноді пов'язують з місцевими глиняними ресурсами, оскільки в історичному контексті цей матеріал відомий як опокой. Проте існують й інші теорії щодо її виникнення.

Опішня в XVII-XVIII століттях слугувала південною межею держави, - роз'яснюють представники місцевої сільської ради. - Перша версія походження назви пов'язана зі старослов'янським терміном "апошні" (який зберігся, наприклад, у білоруській мові) і означає "крайній", "останній" населений пункт перед Диким Полем. Другий варіант вказує на те, що назва походить від слова "спішатися", оскільки тут існувало важливе перехрестя, де вершники зупинялися, щоб відпочити.

Село розташоване на пагорбах, які багаті на глину, що стало основою для його розвитку як центру гончарства. Практично в кожній родині тут займаються цим ремеслом, передаючи традиції з покоління в покоління. Діти з раннього віку освоюють мистецтво випалу глиняних виробів.

Незважаючи на воєнні події, останніми роками в Опішні спостерігається зростання кількості туристів. У музеї-заповіднику гончарства фахівці пояснюють це підвищеним інтересом українців до своєї історії та національної спадщини.

- Сьогодні до нас приїжджають цілими родинами та великими групами, - ділиться інформацією Світлана Пругло, завідувачка інформаційної служби Національного музею-заповідника гончарства в Опішні. - У нас просторий комплекс: можна проводити цілий день, не відвідуючи одне й те саме місце двічі, тому багато туристів вирішують залишитися на ніч. Загалом у нашому розпорядженні дев’ять музеїв, а площа музейного комплексу становить 19 гектарів.

Світлана Пругло зазначає, що це не лише звичайні виставки. Тут знаходиться парк монументальної скульптури, в якому представлені величезні глиняні твори, що досягають семи метрів у висоту. Серед них можна побачити фігури людей, тварин, а також різноманітні геометричні композиції.

Гончарі заповідають свої хати народу

Частина будівель, в яких нині функціонує музей, колись належали відомим гончарям з Опішні. Ці оселі були заповідовані музею їхніми власниками або їхніми нащадками. Наприклад, видатна майстриня керамічних іграшок Олександра Селюченко залишила у спадок свої роботи та майстерню українському народу. Музей був заснований у 1988 році, через рік після її смерті.

- Світлана Пругло розповідає: "Вона впродовж усього свого життя віддала себе мистецтву гончарства. В своїй творчості вона черпала натхнення з казкових персонажів та літературних героїв. Її життя було пронизане цим ремеслом, і вона повністю занурилася в нього."

Майстриня ставилася до своїх глиняних іграшок, як до власних дітей, і не приховувала цього. Коли їй доводилось транспортувати їх на всеукраїнські чи республіканські виставки, вона настільки переживала за їхню безпеку, що іноді це навіть призводило до погіршення її самопочуття.

Останні дві садиби стали частиною нашого музею минулого року, - продовжує Світлана Пругло. - Перша з них - це хата спадкового гончаря з відомого роду Пошивайлів, Миколи Пошивайла, який присвятив своє життя мистецтву гончарства. Його син, Олесь Пошивайло, наразі обіймає посаду генерального директора нашого музею. Інший об'єкт - це музей талановитого майстра Василя Омельяненка.

Останній був найстарішим гончарем Полтавщини: на момент смерті 2021 року йому виповнилося 95 років.

"Він продовжував займатися гончарством до самого кінця свого життя," - розповідає Світлана Пругло. "Його творчість стала відомою у всьому світі завдяки зооморфним скульптурам: баранам, бикам... Вони вирізняються неймовірною елегантністю, красою та популярністю. Родина подарувала його хаті статус музею."

У старовинних помешканнях майстрів-гончарів представлено тисячі їхніх творінь. В цілому, у колекціях музею зберігається більше 60 тисяч глиняних виробів.

Чому важливо "катати" кашу і хто така "баба-шарпанина"?

Меморіальні музеї-садиби гончарів та парк монументальних скульптур — лише частина тих захоплюючих місць, які можна знайти в Опішні. Серед відвідувачів особливо популярна "Опішнянська Артель", де організовують майстер-класи та пропонують на продаж вироби місцевих ремісників. Крім того, варто відвідати етносело "Гончарія", яке є культурним простором, де в повній мірі відтворено побут гончарів минулих епох.

- Ми не лише говоримо про "гончарство", але й презентуємо справжню полтавську кухню. Наші господині частують смачними стравами, про які згадує Іван Котляревський у своїй "Енеїді", - підкреслюють у місцевій раді. - Серед них відома "качанка", галушки, верещака, "баба-шарпанина", варенуха...

Не знаєте, що це? Пояснюємо: "качану" кашу готують, обкатуючи змочене в яйці з молоком пшоно в борошні, щоб кожне зернятко вкрилося щільною оболонкою. Полтавські галушки готуються тільки на пару. Верещака - тушкована у буряковому квасі грудинка (або інші частини м'яса), заправлена тертим хлібом та борошном. "Баба-шарпанина" - ситна рибна запіканка, а варенуха - традиційний алкогольний напій (буває медовий, яблучний, грушевий, вишневий або сливовий).

Нагадаю вам, про місцеві сливи Котляревський теж писав: "Латин за царським звичаєм Єнею дари обрядив: Лубенського шмат короваю, корито опішнянських слив".

Сливи можна знайти практично в кожному дворі, а на околицях був закладений ще один сад площею два гектара. Раніше в період збору плодів влаштовували великий фестиваль під назвою "Слива-фест", проте через війну його проведення було призупинено.

Як розпізнати опішнянську кераміку серед китайських підробок?

Згідно з традицією, виготовлення глиняних виробів було справою чоловіків, тоді як жінки займалися їх розписом. На цих виробах найчастіше можна зустріти декоративні рослинні візерунки.

Місцеві майстри щедро діляться своїм досвідом, не побоюючись конкурентів. Відвідавши Опішню, у вас є можливість повернутися додому вже в ролі гончаря чи художника, адже при музеї діє літня Академія гончарства.

Процес навчання триває 21 день, під час якого ми освоюємо етапи підготовки глини, її формування, випалювання та розпису, - розповідає Світлана Пругло. - Студенти проходять комплексний курс, що охоплює всі етапи - від обробки сировини до заключного випалу, і в результаті отримують сертифікат майстра.

Навчання в академії обійдеться в 30 тисяч гривень. Проте, з огляду на вартість оригінальної авторської кераміки, ця інвестиція швидко повернеться, якщо ви серйозно наміруєте займатися цим бізнесом.

А можна й заробити, якщо ви вже вмієте ліпити із глини. У музеї започаткували міжнародну грантову премію Говорунів - спільно з американкою українського походження Олесею Говорун (вона онука гончарів з Опішні Миколи та Олександри Говорунів). Премію у розмірі 1000 доларів отримують молоді талановиті майстри - відбирають трьох найкращих. Їхнє завдання - створити п'ятиметрові скульптури з глини шириною 2,5 метри. Відвідувачі можуть спілкуватися з майстрами та підглядати їхні секрети безпосередньо під час роботи. Згодом цих глиняних гігантів виставляють у парку музею.

- Нагадаю вам, якщо купуватимете десь у крамницях інших міст "опішнянську кераміку", будьте обережні, - попереджають спадкові майстри. - Часто під виглядом нашої продають китайський чи турецький ширвжиток.

Справжня опішнянська кераміка найчастіше має світло-жовтий або світло-бежевий відтінок. Для неї характерний рослинний розпис білими, червоними, коричневими та зеленими фарбами.

Нагадаю вам

Могила чарівниці та локація для зустрічей магів.

Для тих, хто захоплюється історією або містичними темами, в Опішні також є багато цікавого для огляду та прослуховування.

- З оглядової вежі відкривається чудовий краєвид на округу. Це реконструкція частини козацької фортеці XVIII століття, розташована на пагорбі заввишки 202 метри над рівнем моря, - кажуть місцеві. - Також ми маємо стародавнє городище VII-XII століть.

Існує стежка, що веде від вежі до загадкової Лисої гори, оточеної похмурими легендами. Кажуть, колись молода дівчина, охоплена заздрістю до вроди своєї сестри, звернулася до місцевої відьми з проханням накласти прокляття. Відьма порадила їй зірвати "чорне зілля" на вершині гори під час повного місяця. Коли дівчина виконала цю рекомендацію, на неї обрушилася гроза, і блискавка вразила заздрісницю. З тих пір Лиса гора стала безжиттєвою, а місцеві жителі почали вважати її оселею нечистих сил.

- Люди боялися чаклунства і, щоб відлякати нечисть, встановили на горі хрест, - додають у місцевій сільраді. - Нагадаю вам, за традиціями на могилі відьми заборонялося ставити хрест - вбивали дерев'яний кілок. Така могила досі збереглася на нашому старому цвинтарі.

Як потрапити туди

Опішня розташована в Полтавській області, приблизно за 45 км на північ від Полтави та близько 300 км від столиці України, Києва. З центрального автовокзалу Полтави (або з автостанції №2) регулярно курсують приміські автобуси та маршрутки в напрямку Опішні, а час у дорозі складає приблизно 40-50 хвилин.