Сьогодні Туве Янсон святкувала б свій 112-й день народження: чому письменниця відчула втомленість від мумі-тролів і звернулася до тем смерті, старіння та самотності.

9 серпня відзначається 112-річчя з дня народження фінської письменниці та миткині Туве Янсон. Її всесвітня слава з'явилася завдяки мумі-тролям, проте велика частина її творчості залишається поза межами цього відомого циклу. Янсон була не лише художницею, а й ілюстраторкою, карикатуристкою та авторкою коміксів. У своїх прозових творах для дорослих вона досліджувала теми втрат, старіння, самотності та свободи.

Як конфлікт позначився на художній діяльності Туве Янсон

Янсон народилася 9 серпня 1914 року в родині художників. Вона навчалася мистецтва у Стокгольмі, Гельсінкі та Парижі й ще підліткою почала професійно працювати як ілюстраторка та карикатуристка.

До початку Другої світової війни Янсон багато подорожувала Європою та займалася живописом. У 1939 році вона повернулася до Фінляндії з Італії. Початок війни змінив її ставлення до роботи: звичайне малювання втратило для неї сенс, і вона почала шукати спосіб відволіктися від реальності.

Так була створена перша оповідь про мумі-тролів. Герой, який раніше з'являвся на малюнках Янсон як особливий штамп, з часом став центральною фігурою самостійних історій та розвинувся у цілий вигаданий всесвіт.

Війна знайшла своє відображення в її творчості. У дебютному творі "Маленькі тролі та велика повінь", виданому в 1939 році, герої стикаються з катастрофою, втрачають свої домівки і намагаються знайти одне одного. У романі "Комета прилітає", що з'явився в 1946 році, персонажі очікують на загрозу, яка нависає над їхнім світом. Цей сюжет був зумовлений тривогою щодо ядерної війни, що виникла після бомбардувань Хіросіми та Нагасакі.

У той же час Янсон активно займалася політичною карикатурою. У фінському сатиричному виданні Garm вона критично зображувала політиків, створюючи карикатури на таких історичних постатей, як Адольф Гітлер і Йосип Сталін.

Чому після втрати матері Янсон вирішила звернутися до теми старіння та втрат?

Ключовим моментом у житті Янсон стало утрати матері в 1970 році. Сігне займала особливе місце в її серці і протягом багатьох років залишалася незамінною частиною її художнього шляху.

У тому ж році Янсон створила "Наприкінці листопада" — фінальну книгу про мумі-тролів. У цій історії самі мумі-тролі практично відсутні: вони покинули свою Долину, а інші герої стикаються з власними труднощами в самотності.

Ця книжка стала особливим прощанням Янсон із матір'ю та всесвітом мумі-тролів. Осінні краєвиди, передчуття зими та відсутність мешканців Долини підсилюють атмосферу втрати.

Після цього Янсон почала все частіше створювати прозу для дорослої аудиторії. У її творах почали з'являтися герої, які стикаються зі старінням, хворобами, втратою близьких і вимушені приймати неминучість смерті.

Одна з найпопулярніших книг у цьому жанрі - "Літня книжка". У ній розгортається історія бабусі та її маленької внучки Софії, які проводять літні дні на острові. Бабуся усвідомлює, що це може бути останнє літо в її житті, тоді як дівчинка ставить непрості питання про смерть і те, що чекає на людину після її відходу.

Для Янсон старість у цій оповіді виявляється не лише трагічною. Бабуся зберігає свою самостійність, володіючи власним характером, спогадами, переживаннями та прагненнями.

Чому свобода мала для Янсона таке велике значення?

Прагнення до свободи проходить через пізню творчість Янсон так само послідовно, як тема втрати.

У творі "Наприкінці листопада" Мумі-мама вперше розмірковує про те, скільки часу вона присвятила своїй родині. Вона приймає рішення знайти справу, яка буде значущою для неї самої, а не лише залишатися в рамках традиційної ролі матері та господині.

Схожу концепцію Янсон втілювала в своєму житті. Вона високо цінувала свободу самостійно обирати, де оселитися, з ким спілкуватися та скільки часу витрачати на самотність.

У 1950-х роках Янсон познайомилася з художницею Тулікі Пієтіля. Вони стали партнерами й залишалися разом до смерті Янсон. Значну частину року жінки проводили на невеликому острові неподалік Гельсінкі, де мали окремі робочі простори.

Для Янсон острів став refuge, де вона могла ухилитися від уваги, яку приносили мумі-тролі, журналісти та видавці. Для неї самотність означала шанс зберегти свій особистий простір і працювати в комфортному для себе темпі.

Ця тема проходить і через її прозу. Герої Янсон часто потребують дистанції від інших людей, але водночас шукають близькості. Вони можуть залишатися самі, переживати втрати або старіти, не втрачаючи права самостійно визначати власне життя.

Творчий шлях Янсон після Другої світової війни поступово віддалявся від дитячої літератури. Мумі-тролі залишилися її найвідомішими героями, однак доросла проза дала їй змогу говорити про те, що дитячі казки лише маскували: страх перед війною, втрату близьких, самотність, старіння та потребу залишатися вільною людиною.

Якщо Ви помітили орфографічну помилку, напишіть нам.