Посол України у Ватикані Андрій Юраш: “Сподіваюся, що російські сатаністи не поставлять візиту Папи в Україну під загрозу. Світ їм цього не пробачить”

Посол України у Ватикані Андрій Юраш: “Сподіваюся, що російські сатаністи не поставлять візиту Папи в Україну під загрозу. Світ їм цього не пробачить”

Президент Володимир Зеленський запросив Папу Франциска відвідати Україну. Чи наважиться той на такий візит найближчим часом?

– Нещодавно я мав особисту зустріч із Папою, що тривала удвічі довше, ніж має бути за протоколом. Більшість часу спілкувалися без камер, віч-на-віч у його кабінеті. Головною темою розмови була глобальна підтримка апостольською столицею України та перспективи приїзду Святійшого отця до нас під час війни. Притому Папа не висунув нашій стороні якихось особливих вимог щодо організації безпеки під час його візиту. Але Україна докладе максимуму зусиль, щоб усе відбулося без ексцесів. Сподіваюся, що російські сатаністи не поставлять цього візиту під загрозу, бо цивілізований світ не пробачить. Тому на сьогодні вирішується, коли саме реалізувати цю ініціативу, щоб візит приніс найбільшу користь для припинення війни.

Усі побачили світлини понтифіка з обгорілим українським прапором із Бучі. Франциск розгорнув і поцілував його. Те, що особисто до Папи потрапив цей символ страждань українців, – клопітка праця наших дипломатів?

– Так, під час традиційної аудієнції ми двічі організували для українських дітей можливість підійти до Папи й отримати його благословення. Були присутні кілька тисяч людей. Востаннє на сцену підіймалися наші діти, які лікуються у клініці “Бамбіно Джезу”, а також біженці, які навчаються при церкві Святої Софії в Римі. Ми заздалегідь передали понтифіку прапор, знаючи, що Папа Римський усвідомлює та постійно говорить про те божевілля, що відбувається. Він хоче зробити все можливе, щоб зупинити війну й не гинули люди.

Кирило закликав перемогти. Перетворити Україну на Бучу та Маріуполь?

І зокрема закликав створити гуманітарні коридори для допомоги біженцям з України. Чи вже були успішні такі ініціативи з боку духовенства? Усі пам’ятають нещодавні скандали з Червоним Хрестом, що більше заважав евакуації.

– Позитивні прецеденти були. До таких переговорів долучаються навіть контроверсійні фігури з Російської православної церкви в Україні. Заради порятунку життів маємо приймати і їхні послуги. Червоний Хрест зайняв неоднозначну позицію. Вони забороняли використовувати свої символи для медичних служб України, посилаючись на можливі зловживання. А чого варта зустріч президента Міжнародного Червоного Хреста Петера Маурера з Лавровим наприкінці березня – тоді, коли весь світ ігнорує цих убивць. Взагалі ніхто не тисне рук терористам. Тому використати посередництво Червоного Хреста досить важко. Натомість церковні організації можуть стати духовними патронами задля організації гуманітарних коридорів.

Держсекретар Ватикана П’єтро Паролін сказав: “Я бачу, що є багато тих, хто посилає зброю Україні. Страшно подумати, що це може спричинити ескалацію, яку неможливо буде контролювати. Але принцип самооборони залишається”. Дехто сприйняв це як сигнал, що нас мають залишити сам на сам з агресором.

– Багато хто хотів би чути позицію Ватикана в такій же формі, як у Великої Британії чи будь-якої держави, що згодна постачати винищувачі. Однак апостольська столиця з огляду на релігійну специфіку не може напряму артикулювати всі меседжі. Але не варто забувати, що Ватикан функціонує в тісній кооперації з Італією, яка до війни була проросійська. А тепер ця країна готова стати гарантом безпеки України, висилає 30 дипломатів Російської Федерації, приймає українських біженців. Усе це відбувається саме під впливом Ватикана.

Як оцінюєте заклик Всеукраїнської ради церков до Північноатлантичного альянсу та Євросоюзу “надати Україні всю необхідну зброю для перемоги над Росією як державою-терористом, зокрема засоби протиповітряної оборони, винищувачі, наступальну зброю, танки та протикорабельні ракети”?

– Усе природно. Це заява від жертв війни, які страждають. Документально підтвердили сотні зруйнованих храмів, тисячі вбитих вірян, гинуть священнослужителі різних конфесій. Релігійні лідери захищають право на існування. Бо ця війна за право України бути такою, яка вона є за своєю ідентичністю, зокрема релігійною. Окупант хоче знищити наші релігійні організації. І вони це розуміють, дивлячись на Донбас. Там протестанти вдвічі скоротили свою мережу, свідків Єгови заборонили, практично повністю ліквідували Православну церкву України, греко-католики – під пресингом. Не дай Господь, навіть не хочу припускати, що таке станеться в усій Україні. Тому заява цілком виправдана.

Чи можна говорити, що ми воюємо з християнською країною, зважаючи на всі нелюдські злочини Росії?

– З нами воюють навіть без класичної мілітарної складової – ми протистоїмо злочинцям, які намагаються нас знищити та пограбувати. Росіяни – бандити, які приходять, щоб завоювати територію і вивезти звідси якнайбільше майна. У Ватикані я чув думки, що вони не знають, як кваліфікувати з духовної точки зору позицію Російської православної церкви – чи є вона християнською? Бо християнство закликає до любові та миру. А патріарх Кирило й багато хто з його священнослужителів пристали на позицію свідомого благословення війни, тобто підтримки знищення людей. Вони відходять від базової моральної установки – заповіді “Не вбий”. Це не про християнство.

Представники Російської православної церкви в Україні просять: “Зараз нас не чіпайте, все вирішимо після війни”

На служінні в головному військовому соборі Москви патріарх Кирило прямо закликав перемогти. А це як? Перетворити Україну на Бучу та Маріуполь? Найгірший вияв нелюдськості. Релігія має зробити людину подібною до Бога, розвинути в ній милосердя. А те, що зараз роблять російські військові та їхні духовні наставники, не відповідає цьому.

Кирила відмовилися згадувати під час служби окремі представники Російської православної церкви в Україні. Про що це свідчить?

– За канонами, навіть для священнослужителя та єпископа необов’язково поминати патріарха. Їм достатньо згадати митрополита. Тому це зовсім не змінює нічого у структурі підлеглості РПЦ. Єдина форма, що справді засвідчить їх відхід від Москви, – заява певної спільноти про розрив з усією духовною парафією.

Деякі вже відхрещувалися публічно.

– Побачимо результат за справами. Установка, за якою діють представники Російської православної церкви в Україні: “Зараз нас не чіпайте, все вирішимо після війни”. Зрозуміло, що тоді будуть інші обставини. Я бачив, що хтось вивісив плакати на храмах: “Ми проти війни. Ми за автокефалію (РПЦУ окремо від РПЦ і ПЦУ. – Країна), але чекаємо рішення Архієрейського синоду”. Та це коло, з якого ніхто не вистрибнув.

Тим часом фіксують усе більше священників-шпигунів РПЦУ, чия основна діяльність – доповідати спецслужбам РФ.

– Якщо є загроза національній безпеці, відповідні органи повинні займатися ними. Питання до наших спецслужб. Наприклад, багато повідомлень, що храм у Бородянці перетворили на штаб росіян. І ми знаємо, що місто тепер знищено. Треба чітко вирахувати та покарати тих священнослужителів, які працюють на ворога. Але не забувати, що Україна є правовою державою.

Як ставитеся до нещодавно зареєстрованого законопроєкту про заборону діяльності Московського патріархату в Україні? Чи вдасться його швидко затвердити?

– Не ознайомився саме з цим документом. Не певен, що Верховна Рада втілить це в життя нині. Треба бути реалістом і прагматиком, користуватися законодавчою базою, яка вже існує. Важливо комунікувати з релігійним середовищем. Інакше відбуватимуться масові виступи духовенства, будуть спровоковані різноманітні конфлікти. Краще запобігти таким випадкам.

Чи можете детальніше розповісти про свою дипломатичну місію у Ватикані?

– Є тренд – українська тема стала абсолютно домінантною. Майже всі за кожної нагоди висловлюють нам підтримку. Особисто я тільки зараз вручив вірчі грамоти (документ, з допомогою якого акредитують диппредставника. – Країна). І за офіційними критеріями дипломатичної роботи, без них я не мав права повноцінно працювати як посол. Але у прямому значенні за кілька годин після прибуття до Риму я вже мав аудієнцію з архієпископом Галлахером – державним секретарем із відносин з іноземними державами, він фактично виконує функції міністра закордонних справ. Така позиція засвідчує, що для Ватикана формальні протокольні питання не такі вже й важливі.

Крім того, до українського посольства прибув кардинал Паролін. Це велика честь і унікальний жест поваги з його боку.

Я мав 30 зустрічей з усіма послами у Ватикані. І головний меседж – показую, що Україна є частиною європейської сім’ї. Адже Ватикан має величезний вплив на країни Євросоюзу. Ми повинні переконати, що нас якнайшвидше мають приєднати до ЄС.

Автор: Олена СОЛОДОВНІКОВА

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.