Неповнолітніх українців окупанти викрадають цинічно й безжально

Неповнолітніх українців окупанти викрадають цинічно й безжально

 181 тисячу неповнолітніх українців примусово вивезли в Росію. Понад 1200 з них – сироти. За рахунок українських дітей добре латається демографічна дірка цієї фашистської держави.

“Допомагаємо рятувати українських діток”, – браво рапортує в соцмережі колишня журналістка російської “Нової газети”. 2014-го року ця жінка, перебуваючи у відрядженнях на Донбасі, регулярно здавала позиції Збройних сил України, тепер колишня медіашпигунка – працівниця благодійного фонду. “Допомагаємо рятувати” в перекладі з оркської слід розуміти як “крадемо”.

Наших неповнолітніх громадян викрадають цинічно й безжально. Це дуже по-­російському – розбомбити місто, вбити всю родину, а осиротілу дитину схопити й без зай­вих юридичних заморочок вивезти на край світу – до Сибіру чи на Далекий Схід. Там її навряд знайдуть родичі, які хотіли би встановити над нею опікунство, адже достукатися до посадовців у країні-агресорці – майже нереально.

Натомість за рахунок українських дітей добре латається демографічна дірка, що давно існує в Російській Федерації. Росія має велику територію, але жителів там замало – живуть недовго і плодитися перестали. Недарма ж Путін нещодавно запропонував повернути звання матері-­героїні й виплачувати таким жінкам по мільйону рублів. Але доки вони думають, чи варто за­охочувати місцевих “матусь-героїнь” або все-таки “баби безкоштовно понароджують”, українські діти зникають у російських глибинках.

Піонеркою серед кіднепінгу (викрадення людей, найчастіше – дітей) з добрими намірами була Єлизавета Глінка, так звана докторка Ліза. На початку війни на Донбасі вона безсоромно вивозила автобусами цілі українські сиротинці. Російські канали знімали сльозогінні репортажі про її так звані подвиги, а український дитячий омбудсмен не встигав фіксувати, кого ще безслідно “врятували” в російському напрямку. Керівниця святогірського дитбудинку “Смарагдове місто” з жахом розповідала мені, як встигла евакуювати своїх вихованців в Україну, дивом оминувши докторку Лізу, яка вже цілилася “рятувати” заклад.

У квітні цьогоріч той самий Святогірський дитячий ­будинок знову був змушений у повному складі тікати від окупантів. Однак пощастило не всім сиротинцям. У Херсоні 58 дітей, позбавлених батьківської опіки, витягли з підвалу церкви, де українські вихователі намагалися вберегти їх від російських “піклунів”. Більшості дітей немає і 4 років. Шанси, що вони повернуться на батьківщину, мінімальні. Як здебільшого не повернулись і ті, кого колись “врятувала” доктор Ліза. Сама ж вона загинула в авіатрощі разом з ансамблем імені Олександра Александрова, коли літала в Сирію – позбавляти щасливого дитинства місцевих дітей.

У РФ докторку Лізу вже встигли канонізувати, знявши про її бурхливу діяльність художній фільм. Головну роль у ньому зіграла інша “свята праведниця” Чулпан Хаматова. Роками ця акторка підтримувала беззмінного російського керівника. У Хаматової було залізне алібі: “За це мені допомагають будувати центр для лікування дітей, хворих на рак”. Лише з початком великої війни в Україні Хаматова чомусь раптово прозріла та чкурнула в еміграцію. Виявилося, що її фонд може існувати й без путінської підтримки.

Головний аргумент на захист акторки, яка десятиліттями погоджувалася з усіма діями російського диктатора: “Але ж завдяки її фонду вижили кілька тисяч російських дітей”. Проте я озвучу ще кілька цифр. На момент підготовки матеріалу більш як 721 дитина постраждала в Україні внаслідок повномасштабної збройної агресії Російської Федерації – 261 дитина загинула й понад 460 поранено. Ці “заслуги” ми також маємо дописати в перелік добрих справ акторки-­благодійниці, яка не бачила нічого поганого в авторитарному режимі, який вона заохочувала?

За порєбріком і досі повно представників благодійних фондів, які хваляться допомогою українським дітям, у такий спосіб виправдовуючи себе й ніби натякаючи, що вони білі та пухнасті, а поганий лише Путін. Це зручно – прикриватися щитом із дитячої допомоги під час війни. І не згадувати, що багато років толерував створення фашистського режиму.

Ще зручніше займатися крадіжками неповнолітніх українських громадян, примусово підселяючи їх до російських родин, і називати це порятунком. Та всім зрозуміло, що, згідно з Женевською конвенцією, така російська допомога з вивезення неповнолітніх вважається депортацією. І відповідати за цей кіднепінг доведеться кільком поколінням благородних злодіїв.

Олена Солодовнікова

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.