Земля Довженко-центру. І до чого тут квартири Козленка?

Земля Довженко-центру. І до чого тут квартири Козленка?

Культурну спільноту чекатиме чергова втрата талановитого менеджера.  У гендиректора Національного центру Олександра Довженка Козленка  збіг контракт  і він вирішив не брати участь в конкурсі, щоб продовжувати свою бурхливу діяльність.  За роки керівництва Козленко талановито  ліквідував підконтрольний його відомству легендарний «Укранімафільм», здав в аренду забудовникам ласі шматки землі  біля метро та  лісу, а також здобув собі у власність нерухомість за безспрецедентно низькою ціною. Але про все по порядку…..

В інтерв’ю LB.UA Козленко відверто зізнається, що на час  річного локдауну фактично відсторонився від управління інституцією. Керувати справді було фактично нічим – кілька виставок провели для галочки, а все що можна було запропонувати забудовнику вже було дбайливо роздано у попередні роки.

Втім Козленко все ж зробив спробу попросити у Мінкульту 40 мільйонів гривень  на капітальний ремонт фасаду «Довженка Центру» і створення сучасного фільмосховища.  Для цього у Івана, мовляв, вже «є інвестор, який готовий це зробити, і це безпрецедентно, коли реальний приватний сектор готовий інвестувати в державну інституцію, але перед ним відкриваються неймовірні перешкоди». Єдине про що забуває пан Козленко, це те, що  ремонт все ж має проводитися після чесного, а не формального тендеру. А  засвоїти на ремонт значні державні кошти через знайомого підрядника – це посадовий злочин.

Чому ж Козленко активно пропонував послуги саме свого «пригодованого» інвестора, який вже зробив  на першому поверсі «Центру Довженка» офіс з продажу нерухомості? Хай таке нікого не дивує – адже в усіх культурних інституціях у холі продають квартири, вірно?

Як Козленко зливав землю біля річки та станції метро Голосіївська?

Пряма мова Івана Козленка: У  2016 році минав термін дії пільгового режиму на сплату податку на землю для кінопідприємств. Три гектари земельної ділянки 1,2 гектара було звільнено від сплати цього податку, тому що вони використовуються для кіновиробничої діяльності. Решта – ні, тому що на них розташовувались будівлі, продані приватному власнику у 2008 році, і вони не використовувались з метою кіновиробництва. Ба більше, оскільки, за українським законодавством, земля «іде» за будівлею, покупець мав оформити за собою ці земельні ділянки і платити з них податки. Але цього не відбувалось, тож певний час Центр платив повний податок на землю, якою не користувався. Коли я прийшов на посаду директора, ця сума складала мільйон сімсот тисяч гривень. А ми тоді мали 5 млн державної підтримки. Я відразу сказав, що від цієї землі треба відмовитись.

Звісно,  у будь-якій незрозумілій ситуації треба відмовлятися від  того, що можна продати за схематозом. Особливо, якщо на спірних ділянках знаходиться  будова колишньої кінофабрики у напіврозваленому стані. Наразі її знесли і  зводять на її місці елітний  новобуд.

За яких умов віддали у приватну власність нерухомість «Центру ім. Довженка»?

 Пряма мова Івана Козленка: Ми подали документи на виділення окремо цієї ділянки 1,8 га. Оскільки ми не були власниками цієї землі, вона належала місту, а нам передана в постійне користування, ми мали відмовитися від користування нею, повернути це право громаді міста, а місто далі мало нею розпорядитись. Ми подали документи на поділ земельної ділянки, і вони рік пролежали без руху в Київземі. Зрештою зі мною зв’язався власник будівель і сказав, що вони і далі не будуть рухатись, тому що він хоче прокласти її межі не так, як ми запропонували, а трішки по-іншому (на прокладання меж потрібна згода всіх власників розташованих на землі будівель). Це не змінювало об’ємів земельних ділянок, лише конфігурацію. І додав, що в нього є покупець на ці будівлі – вони мали бути знесені, і там планується будівництво.

Ми погодили компромісні межі ділянок, місто забрало в нас цей шматок на 1,8 га, винесло на голосування в Київраду і передало в оренду власнику будівель на 25 років, після чого почалось будівництво. Була домовленість, що якщо ми підемо на компроміс, забудовник зробить для нас низку інвестицій, які, як я вже казав, стосуються капітального ремонту фасаду, утеплення і будівництва сучасного фондосховища. 

Слідкуйте за руками. Земля відведена за сприяння Козленка. Однак гроші на той самий фасад та кіносховище він знову просить у держави! Щоб їх засвоїв його улюблений будівельник.

Крім того,  на початку  2018 року у володіння пана Козленка дивним чином потрапляє квартира у Києві 41,1. м. за ціною …. 50000 гривень.  

Будинок, де знаходится квартира Козленка. Не дуже схоже на барак? Приблизна ціна нерухомості тут – 50000 долларів, а не гривень

Цікаво, хто осмілився оцінити один квадратний метр будівлі у 50 доларів? Чи існують такі ціни на реальному ринку нерухомості?

Далі більше. У січні минулого року, ще до ковіду Козленко  виділяє сам собі 150000 гривень  безпроцентної фінансової допомоги у вигляді позики держпідприємства. Нагадаємо, локдауном ще не пахне, і відмазки, що затримували виплати, – не проходять.

Що ж ще робив Козленко на посаді, окрім виписування допомоги самому собі?

У березні 2019 року ліквідував легендарний «Укранімафільм», де за радянських часів виробляли купу контенту від історій про козаків до пригод «Капітанам Врунгеля». До ліквідації директором підприємства призначили Дмитра Лісенбарда, але розгорнути там  хоч якусь діяльність він не міг, адже «Укранімафільм» старанно готували пустити під ніж. Загалом студія проіснувала 60 років. І згинула назавжди за Козленка. Дуже почесна історична місія палача культурних інституцій випала на долю Івана.

Інтерв’ю про стан “Укранімафільму” за рік до ліквідації. І як блокували його роботу:

Козленко зізнається, що він планував ще і злиття “Центру Довженка” з архівом документального відео ім. Пшеничного. Хоча зі здібностями Івана могла знову вийти повна ліквідація.

Як же ж ми тепер без такого талановитого менеджера? На кого нас покинув? Пропаде культура! Буде тепер писати мемуари, як мутив схематоз.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *