"Чи згадуєте ви про свою першу книжку?" – запитала колекціонерка Людмила Карпінська-Романюк.

У розмові з "ФАКТАМИ" колекціонерка і дослідниця українського фарфору, авторка численних книг Людмила Карпінська-Романюк поділилася своїми думками щодо вінтажних статуеток, які пов'язані з першою книгою, що з'являється в житті малюків.

"Перша книга уособлює собою важливу частину дитинства."

Якщо розглянути порцелянову пластику двадцятого століття, можна помітити, що сцени з дітьми, які читають, зустрічаються набагато частіше, ніж, наприклад, з малюками, які вчаться писати або рахувати, - зазначає Людмила Карпінська-Романюк. - Існує кілька причин для цього. Перша книга є важливим символом дитинства. Читання завжди вважалося і залишається одним із ключових аспектів виховання. Книга в руках дитини означає не лише навчання, а й відкриття світу.

-- Чому такі статуетки так зворушують?

-- Бо вони нагадують про дуже просту істину: любов часто починається з часу, який дорослий дарує дитині. Ось статуетка Інни Коломієць "Перша літера", створена 1956 року на Полонському заводі художньої кераміки (на фото у заголовку. -- Авт.). Вона стала однією з найулюбленіших композицій свого часу: випускалася великими тиражами й оселилася в тисячах домівок у сервантах, на книжкових полицях, біля телевізорів і радіол. Для багатьох родин вона була не просто декоративною окрасою, а символом домашнього затишку.

Прекрасно!

Ось композиція "Цікава книжка" від Олексія Кашинського, яка вражає своєю безпосередністю. Тут немає жодної натяжки чи нав'язування. Жінка не викладає знання дитині, а просто насолоджується читанням. Дівчинка не сидить, як на уроці, а уважно поглинає інформацію. Цікаво, що вони не перебувають вдома, а, скоріше, на лавці в саду чи парку. Скульптор навмисно акцентує увагу на траві, нерівностях землі та природному оточенні, підкреслюючи, що книга – це не лише атрибут дому чи школи. Вона є невід'ємною частиною нашого повсякденного життя. А ви пам'ятаєте свою першу книгу? І хто з дорослих відкрив для вас світ літератури? Думаю, кожен читач знайде ці запитання цікавими для роздумів.

На мою думку, твір "Перше читання" Олексія Кашинського відзначається надзвичайно сучасним підходом до психології.

Яка ваша найулюбленіша музична композиція?

Кожен витвір мистецтва унікальний по-своєму. Розглянемо роботу Раїси Марчук під назвою "Мати з дитиною". У цій композиції книга стає стимулом для спілкування. Читання переривається запитанням, і найважливішою є відповідь дорослого. Завдяки цьому, робота Раїси Марчук виглядає надзвичайно живою. Мати не навчає, а обіймає. Її рука ніжно підтримує хлопчика, а уважний погляд свідчить про готовність вислухати та пояснити.

-- А ось композиція "Перше читання" Олексія Кашинського, -- продовжує Людмила Карпінська-Романюк. -- Це один із найдушевніших образів дитинства в українській порцеляні. Художник показує той момент, коли прочитане хочеться розділити з найближчим другом. Дівчинка читає вголос своєму песикові. Вона довірливо схиляється до нього, обіймаючи його однією рукою, ніби прагне, щоб і він зрозумів захопливу історію. Для дитини песик стає першим слухачем, співрозмовником і другом, з яким неодмінно потрібно поділитися відкритим світом. Мені здається, що ця композиція є однією з найсучасніших за своєю психологією. Дитина читає не тому, що її навчають чи перевіряють. Вона робить це із внутрішньої потреби розповісти історію тому, кого любить. Саме це робить твір таким живим і переконливим.

Українські митці не представляють книгу як суворий елемент шкільного життя, натомість вони втілюють її у вигляді джерела щастя.

-- Кожну роботу цікаво роздивлятися у деталях.

Отже, ще одна вражаюча робота "Дівчинка, яка читає книжку" від Людмили Івковської. Ця композиція продовжує дослідження дитинства та пізнання, але робить це зовсім інакше. Якщо в творах Інни Коломієць і Раїси Марчук книга слугує містком між дорослим і дитиною, то тут вона стає місцем особистого відкриття світу. Художниця свідомо уникає будь-якої наративності. Відсутні дорослі, які навчають, або друзі, з якими можна поділитися враженнями. Є тільки дитина і книга. Дівчинка повністю поглиблена у читання. Схилена голова, маленькі ручки, що обережно тримають сторінки, і босоніжка, що виглядає з-під книги, кожен елемент підкреслює стан зосередженості. Скульпторка не показує, що саме читає дитина. Для неї важливіший сам процес відкриття, коли сторінки поступово перетворюються на новий, внутрішній світ. Особливо вражає рішення виконати композицію без розпису. Це дозволяє зосередитися на формі, не відволікаючись на деталі. Світло м’яко обтікає ніжні контури фігури, підкреслюючи тишу, чистоту та зосередженість. Складається враження, що сама порцеляна стає символом нової сторінки, на якій тільки-но починає формуватися майбутня особистість.

Тема "дитина і книга" пронизана глибокими філософськими роздумами.

Безумовно. Варто зазначити, що українські митці ніколи не зображують книгу як суворий шкільний атрибут; натомість, вони представляють її як джерело радості. Це є характерною рисою їхнього сприйняття дитинства. Художники акцентують увагу не стільки на процесі навчання читанню, скільки на розвитку уяви. Тому книга все частіше постає не як просто предмет, а як символ культури, що входить у світ дитини через любов, гру, спілкування та фантазію.

Запрошуємо всіх шанувальників порцелянової краси відвідати перший в Україні Музей фарфорових фігур ShvetsMuseum, що став справжньою знахідкою для читачів "ФАКТІВ". У нашій колекції ви зможете насолодитися найвишуканішими витворами з усіх куточків світу. Особливу увагу варто приділити залу українського фарфору, де представлені численні унікальні роботи талановитих вітчизняних майстрів. Ця неймовірна порцелянова подорож обіцяє принести безліч позитивних вражень, які залишаться з вами назавжди!

Раніше Людмила Карпінська-Романюк розповіла про сервіз, який зачаровує вишуканістю.

Зображення в заголовку: Інна Коломієць. "Перший знак". Полонський завод мистецької кераміки. Рік 1955.