Трильйонний тиск: Як спадщина видатних колекціонерів змінює і трансформує правила глобального арт-ринку.

Передача величезних культурних спадщин від покоління бебі-бумерів стає причиною серйозної економічної кризи, оскільки світовий ринок виявився абсолютно не підготовленим до подібних викликів.

Як підкреслює культурний та фінансовий оглядач Bloomberg Фелікс Салмон, проблема надмірної кількості картин та скульптур йому добре знайома. У його родині зараз обговорюється питання щодо архіву художника-модерніста Девіда Вогана — це 19 картин, малюнків та скульптур, які після його смерті успадкували онуки. Нащадки з усіх сил намагаються знайти для цих творів хоча б якийсь притулок.

Схожа ситуація — це лише початок. Сучасний арт-ринок стрімко наближається до значних змін, оскільки величезні обсяги післявоєнного мистецтва незабаром заповнять вторинні платформи. Це викличе безпрецедентний дисбаланс між попитом і пропозицією на глобальному рівні, як зазначає Bloomberg.

Ефект трильйона

Представники покоління бебі-бумерів активно скуповували арт-об'єкти без жодних сумнівів і з неймовірною швидкістю. Згідно з дослідженнями аналітиків, лише в 2005 році американські бумери інвестували в мистецтво близько $7 трлн, що є вражаючою сумою. На відміну від них, їхні попередники з "мовчазного покоління" у 1985 році працювали з набагато меншими фінансовими ресурсами. Постійне зростання добробуту еліти сприяло значному підвищенню попиту на предмети колекціонування.

Тепер цей капітал знову входить на ринок, але в абсолютно нових умовах. За оцінками фінансової компанії Deloitte, протягом наступних десяти років обсяг продажу творів мистецтва може досягти близько $1 трлн.

Як підкреслює автор матеріалу, ніхто у світі досі не розробив дієвих механізмів, які б дозволили безболісно перетравити цей надлишок. Спадкоємці витрачають роки на промоцію батьківських робіт, але ринок залишається холодним.

"Я вже звикла до невисоких доходів, адже займаюся виконавським мистецтвом," -- іронічно зауважує Маргарет Фішер, яка витратила ціле десятиліття на спроби зберегти спадщину своєї матері-художниці. Однак більшість з 300 картин, успадкованих нею, досі залишаються без покупців.

Галерея емоційного вибуху

Фінансові потреби, які виникли в останні десятиліття, сприяли безпрецедентному зростанню різноманітності пропозицій. Професійний розвиток світової арт-індустрії трансформував окремих художників у численні колективи творчих особистостей. Наприклад, у 1988 році база даних Artnet фіксувала близько 8300 митців, тоді як до 2012 року ця кількість вже досягла 90 275.

Проте арт-консультанти констатують повний розрив між прагненнями батьків і реальністю дітей.

"Наступна генерація не зацікавлена в цьому. Вони шукають зовсім інші цінності", — зазначає Філіп Хоффман, засновник Fine Art Group, що консультує сім'ї з питань арт-інвестицій. Він вважає, що багато колекціонерів перебувають у стані ілюзії, вважаючи, що їхні діти бажають зберегти їхні колекції.

Водночас площі спеціальних вільних портів, де фінансово забезпечені родини роками укривають свої активи від оподаткування, зросли до 185 806 квадратних метрів. У середині цих надзвичайно захищених сховищ накопичуються мільйони художніх творів, які залишаються недоступними для публіки та покриваються пилом.

Ілюзія меценатства

Передати сімейні скарби музейним інституціям теж стало майже неможливо. Провідні галереї світу після пандемії та скорочення бюджетів самі переживають глибоку фінансову скруту. Прийняття в дарунок навіть однієї картини тягне за собою колосальні витрати на страхування, каталогізацію та клімат-контроль.

"Кожен власник цінних художніх творів має усвідомлювати: музей може легко відмовитися від них," – попереджає Розмарі Рінгвальд, керівниця відділу планування арт-колекцій у Bank of America.

Масштаби необхідних ресурсів вражають. Коли меценат Рональд Лаудер передавав до Метрополітен-музею збірку європейського мистецтва на $1 млрд, угода вимагала залучення 27 інших донорів, які зібрали майже $200 млн лише на покриття витрат музею з обслуговування цих робіт. Звичайні родини таких коштів не мають.

Фінал у комісійній торгівлі

Смаки нових поколінь змінюються невблаганно. Як пояснює дослідник Інституту еволюційної антропології ім. Макса Планка (Німеччина) Олег Собчук, культура підпорядковується законам біекспоненціального затухання.

"Часом ми сприймаємо мистецтво як щось, що має універсальну і вічну цінність. Проте, як підкреслює дослідник, у багатьох випадках мистецтво є продуктом конкретного, дуже обмеженого проміжку часу."

Аукціонні монстри, такі як Sotheby's, орієнтуються виключно на вузький сегмент надзвичайно дорогих творів, ціна яких стартує від десятків мільйонів доларів. Для решти художників шанси на успіх вкрай обмежені, адже всі митці мають свій час, і лише деякі з них досягають справжньої вічності.